Баронч Садок — различия между версиями

Материал из Энциклопедия фонда «Хайазг»
Перейти к: навигация, поиск
(→‎на польском языке)
Строка 9: Строка 9:
 
| name-am      =
 
| name-am      =
 
| name-fr      =
 
| name-fr      =
−
| состояние текста    = 6
+
| состояние текста    = 7
 
| состояние поиска    = 7
 
| состояние поиска    = 7
 
| состояние тэгов      = 7
 
| состояние тэгов      = 7
 
| состояние ссылок    = 7
 
| состояние ссылок    = 7
−
| флаг чистовик        = ё7
+
| флаг чистовик        = 7
 
| автокартинки        =
 
| автокартинки        =
 
| портрет              =
 
| портрет              =
Строка 89: Строка 89:
 
*БУКОВИНА І ЧЕРНІВЧАНИ В "ЕНЦИКЛОПЕДІЇ КОЛОМИЙЩИНИ". Чернець-домініканець. Жив у Галичині [http://www.2000.cv.ua/2002/23/27]
 
*БУКОВИНА І ЧЕРНІВЧАНИ В "ЕНЦИКЛОПЕДІЇ КОЛОМИЙЩИНИ". Чернець-домініканець. Жив у Галичині [http://www.2000.cv.ua/2002/23/27]
 
*http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/lvivski-rody.htm
 
*http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/lvivski-rody.htm
−
 
−
 
−
 
−
 
−
Садок Вінцентій Фереріуш Баронч (1814-1892) був домініканцем. Народився 29 квітня 1814 року у місті Станіславів. Був сином Григорія. Походив з незаможної вірменської родини. Школу та гімназію закінчив у Станіславові (1821-1830). Після невдалих спроб вступу до Духовної семінарії у Львові, навчався один рік у тривіальній (підготовчій) школі. З метою вступу до монастиря Домініканців у Львові розпочав листування з Римом з проханням дозволити йому змінити вірменський обряд на латинський. Такий дозвіл отримав через п’ять років, не дивлячись на численні перешкоди зі сторони вірмен.
 
−
 
−
Під час очікування відповіді з Риму навчався у Львівському університеті на факультеті філософії (1831-1833). Закінчив екстерном також факультет богослов’я (1833-1835). У 1835 р. вступив до новіціяту Домініканців у Підкамені біля Бродів, де одягнувся у габіт (одяг монаха) 19 липня того ж року отримавши друге ім’я Садок. Пізніше продовжував навчатись богослов’я та закінчив монастирську філософсько-богословську школу (Studium domesticum pro religiosis), яка починаючи з 1830 року була у Львові. У школі навчались монахи різних монастирів під керівництвом єпископа латинського обряду (2 роки філософії та 3 роки богослов’я). Монаші обіти склав 2 травня 1838 року. Священичі свячення отримав з рук львівського архієпископа Францішка Піштека 21 липня 1838 р. Наступного року виконував функції бібліотекаря монастиря та помічника при домініканській парафії церкви Божого Тіла у Львові. У тому ж році став професором біблійних наук у філософсько-богословській школі. У 1842-1845 рр. виконував обов’язки катехита у звичайній школі у Жовкві, яка належала Домініканцям. У Жовкві став помічником настоятеля монастиря. На короткий термін повернувся до Львова, звідки на початку 1846 р. вислано його до Тисмениці, де виконував функції настоятеля та адміністратора парафії.
 
−
 
−
У 1848 р. під час Весни Народів, був у Тисмениці головою Народної ради та мировим суддею. У 1851 р. повернувся до Львова, де знову став професором у Studium Domesticum. У 1853-1857 рр. був спеціальним радником капітули провінції. У 1855 р. на короткий час був призначений настоятелем у Підкамені, натомість упродовж багатьох років був прокуратором монастиря.
 
−
 
−
У Підкамені прожив до кінця свого життя. За взірцеве проповідництво монастир надав йому титул генерального проповідника (praedicator generalis). Жив дуже аскетично, не виходячи майже ніколи з келії. З дозволу духовної влади навіть Святу Літургію відправляв у келії. Майже вповні посвятив своє життя науковій діяльності.
 
−
 
−
У 1858 р. став членом кореспондентом Краківського наукового товариства (пізніше членом Академії прикладних наук). Про визнання його наукових досягнень свідчить наданий йому у 1863 р. ступінь магістра святої теології. Помер 2 квітня 1892 року. Не дивлячись на те, що не мав ґрунтовної історичної освіти і часто зустрічався з гострою та суровою критикою, його праці є надзвичайно вартісні, особливо як збірка джерел.
 
−
 
−
Самі Домініканці не завжди могли позитивно оцінити його твори, тому не раз він терпів від несправедливих докорів. З тієї причини у молоді роки переводили його з одного монастиря до иншого. Не зважаючи на слабке здоров’я, відзначався великою працьовитістю. Живучи у Підкамені, зовсім відокремлений, зумів нав’язати багато контактів з різними вченими та літераторами.
 
−
 
−
Серед його друзів був директор Оссолінеуму Августа Бєловскі, який дозволив йому користуватись рукописами та давав змогу отримувати наукову інформацію. Був членом редакції Енциклопедії С. Оргельбранда.
 

Версия 09:50, 1 сентября 2009

Шаблон:Persont

Дополните информацию о персоне
Баронч Садок
Barącz Садок
Другие имена: Паронян Садок,
Баронч Пиотр,
Викентий Феррарий Баронч
Латиницей: Вінцентій Фереріуш
На английском: Barącz Садок
Дата рождения: 29.04.1814
Место рождения: Ивано-Франковск
Дата смерти: 02.04.1892
Место смерти: Пидкамень, Львовская обл.
Краткая информация:
Писатель, историк, общественный деятель

Биография

Родился в г. Станислав Монах-доминиканец. Жил в Галичине.

Исследовал армянские общины Польши и Украины. С. Баронч способствовал обновлению армянских национальных учреждений в Галиции, принимал непосредственное участие в восстановлении памятников армянской архитектуры, в строительстве армянских школ и общежитий. То, что прошлым Украины интересовался историк-армянин, разбудило среди украинской общественности интерес к жизни армян.

Таким образом, деятельность С. Баронча, служившая и армянскому и украинскому народам, способствовала более близкому взаимному ознакомлению обоих народов, и его следует считать одним из первых выразителей армяно-украинской дружбы в науке.

Сочинения

Автор монографий на польском языке по истории украинских городов Брод, Бучача, Жовквы, Станислав, Тисменици и других, в которых представлен важный фактический материал.

Издал сборник украинских сказок и поговорок.

Опубликовал «Жизнеописание славных армян в Польше» (1856), «Очерк армянской истории» (1869) и ряд трудов по истории ордена бернардинцев и доминиканцев.

Историк Садок Баронч в своих монографиях показал своим соотечественникам славу и героическое прошлое армянского народа, влиял на подъем национального самосознания.

на польском языке

  • Barącz S. Objaśnienie wyznania wiary rzymsko-katolickiej i Rzecz s. Cypryana biskupa i męczennika o jedności Kościoła *katolickiego ku oświeceniu i zbudowaniu wiernych chrystusowych, Poznań, 1845.
  • Barącz S. Pamiątki miasta Żółkwi, Lwów, 1852.
  • Barącz S. Pamiętnik dziejów Polskich. Z aktów urzędowych Lwowskich i z rękopismów, Lwów, 1855.
  • Barącz S. Pamiętnik dziejów Polski, Lwów, 1855.
  • Barącz S. Żywoty sławnych Ormian w Polsce, Lwów, 1856.
  • Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa, Lwów, 1858.
  • Barącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu, Lwów, 1858.
  • Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce. T. 2, Lwów, 1861.
  • Barącz S. Pamiątki jazłowieckie, Lwów, 1862.
  • Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody, Lwów, 1865.
  • Barącz S. Bajki, fraszki, podania, przysłowia i pieśni na Rusi, Tarnopol, 1866.
  • Barącz S. Rys dziejów ormiańskich, Tarnopol, 1869.
  • Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu, Tarnopol, 1870.
  • Barącz S. Pamiętnik zakonu WW. OO. Bernardynów w Polscze, Lwów, 1874.
  • Barącz S. Badacz : studium obyczajowe, Brody, 1875.
  • Barącz S. Klasztor WW. OO. Dominikanów w Starym Borku, Lwów, 1878.
  • Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu, Lwów, 1879.
  • Barącz S. Pamiątki buczackie, Lwów, 1882.
  • Barącz S. Archiwum WW. OO. Dominikanów w Jarosławiu, Lwów, 1884.
  • Barącz S. Wiadomość o Ponikowicy Małej, Poznań, 1886.
  • Barącz S. Jan Tarnowski: szkic biograficzny, Poznań, 1888.
  • Barącz S. Klasztór i kościół Dominikanów w Krakowie, Poznań, 1888.
  • Barącz S. Smotrycki Melecy : szkic bibliograficzny, Poznań, 1889.
  • Barącz S. Kassyan Sakowicz : szkic bibliograficzny, Poznań, 1889.
  • Barącz S. Założce, Poznań, 1889.
  • Barącz S. Gawath Jakób : szkic bibliograficzny, Poznań, 1890.
  • Barącz S. Cudowne obrazy Matki Najświętszej w Polsce, Lwów, 1891.

Достижения

  • магистр теологии
  • профессор Львовского университета
  • член-кореспондент Краковского научного общества

Библиография

  • Ерканян В.С. Армянская культура в 1800-1917 гг. / Пер. с арм. К.С. Худавердяна. Ер., 1985
  • Пештмалджян М.Г. Памятники армянских поселений / Ред. Р.В. Казанджян. Ер., 1987
  • http://sau.com.ua/sau2.htm
  • Исторические связи и дружба украинского и армянского народов. Ер., 1961
  • Дашкевич Я.Р. Вірменський історик С.Баронч як дослідник минулого України. «УІЖ», 1964, № 2 (на укр. яз.)
  • Дашкевич Я.Р. Армянский ученый Садок Баронч как собиратель украинского фольклора. «Историко-филологический журнал», 1965, № 1
  • Баронч Садок //Википедия (укр.)[1]
  • БУКОВИНА І ЧЕРНІВЧАНИ В "ЕНЦИКЛОПЕДІЇ КОЛОМИЙЩИНИ". Чернець-домініканець. Жив у Галичині [2]
  • http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/lvivski-rody.htm
Источник — «https://ru.hayazg.info/index.php?title=Баронч_Садок&oldid=198226»